Вірші класиків > Леонід Талалай: Вірші > Леонід Талалай – Старий скрипаль

Леонід Талалай – Старий скрипаль: Вірш

Скрипка аж заходиться плачем,
До плеча притиснулась і грає.
Хто кому з нас підставля плече?
Я не знаю, скрипко, я не знаю,
Хто до кого під вечірній дзвін
З листопадом серця і колін
Підійшов із відчуттям вини.
Ми з тобою нерозлучна пара, –
Порожнеча чорного футляра
Дивиться на нас, як дві труни.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Леонід Талалай
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Леонід Талалай – Старий скрипаль":

Читати схожі вірші:

  1. Павло Глазовий – Старий знайомий
  2. Василь Герасим’юк – Він і нині скрипаль
  3. Степан Руданський – Старий вовк
  4. Тодось Осьмачка – Під Київ старий
  5. Леонід Глібов – Лисиця й Осел
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Леонід Талалай – Старий скрипаль: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.