Усе, як і повинно…
Оголюються крони,
і глибоко у сіно
ховає скрипку коник.
То протяги обійстям,
то вихор над порогом
запалахкоче листям,
кільцюючи дорогу.
Ще знайдуться в Покрови
погожі дні в запасі,
та що не дієслово –
то у минулім часі.
І хоч надія тліє,
тепла уже немає.
Як сумно вечоріє…
Як холодно світає…
