Під місяцем в Дикім полі
чорний, як вороняччя,
в Полі, як у неволі,
валун при дорозі плаче.
Змахнуть би йому крилом
над вічним своїм гніздом,
чи степом із краю в край
прокотитися, як курай.
Та може лише біда
підняти його з гнізда,
щоб він росою безсило
оплакав чиюсь могилу.
Прибульцем з іншого світу
чорніє в степу глухому
і знають лише копита,
скільки вогню у ньому.
