Вірші класиків > Леонід Талалай: Вірші > Леонід Талалай – Я вижити не обіцяю

Леонід Талалай – Я вижити не обіцяю: Вірш

Я вижити не обіцяю,
я умираю поступово,
як умирає наше слово,
хоч не говорить, що вмирає.

Коли ж підійде аж до краю,
то скаже вам біля хреста:
— Не хочу жити на устах,
де правди й совісті немає.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Леонід Талалай
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Леонід Талалай – Я вижити не обіцяю":

Читати схожі вірші:

  1. Леонід Талалай – Іди
  2. Леонід Талалай – Старий скрипаль
  3. Леонід Талалай – І тривожно і щасливо
  4. Леонід Талалай – Із циклу “У трепеті і вогні”
  5. Леонід Талалай – Життя на осінь поверта
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Леонід Талалай – Я вижити не обіцяю: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.