Як пророчив мені
побратим по перу –
народивсь я в сорочці,
без сорочки помру.
Все до того іде…
В цьому світі жорсткому
я останній поет,
непотрібний нікому.
Прийде вік золотий…
Лихоліття мине,
та копитом Пегас
не розбудить мене.
Пройде Муза сумна
мимо нашого дому,
як останній поет,
непотрібна нікому.
Непотрібна, як совість,
непотрібна, як біль,
непомічено зникне,
як Діденко Василь.
Прийде вік золотий…
Прийдуть інші піїти,
та поетом ніхто
не насмілиться жити
в цьому світі жорсткім,
де за вірність перу,
народившись в сорочці,
без сорочки помру.
