За горою дуби червоніють,
Золотавіють осінню клени,
І розписує дивнії мрії
Срібна голка по білій пелені.
Сине небо на бризги розбилось
Об рвучкі Черемошеві води.
Що гуцулчине серце любило –
Зачарована голка виводить.
Простелилися гори зелені,
Розійшлися верхами смереки.
Вишиває по білій пелені –
Що осталося в мріях далеко.
