Леся Українка – Contra spem spero (Без надії сподіваюсь): Вірш

Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть – і настане
Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем’яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей –
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.

Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!

Аналіз вірша “Contra spem spero” Лесі Українки

Вірш Лесі Українки “Contra spem spero” перекладається з латинської як «Без надії сподіваюсь». Лариса Петрівна Косач написала цей твір в стилі неоромантизму. До основних рис цієї поезії можна віднести зображення яскравих образів, боротьба з певними недосконалостями всесвіту, аналіз внутрішнього світу людини, вдосконалення духовності, а також відмова від типовості та застосування символізму.

Приводом до написання цього вірша стала хворобливість поетеси. Саме в 1890 році був написаний твір, в цей час Леся Українка страждала від невиліковної на той час хвороби — туберкульозу кісток. Емоційний стан під час недуга був переданий на папері у вигляді вірша. Формою викладу є монолог, де висвітлюються всі емоції: від хвилювання до впевненості та надії.

Своєю роботою авторка намагалася показати, що не зважаючи на обставини, якими б складними вони не були, людина повинна залишатись оптимістично налаштованою. Вірш заперечує будь-який тужливий настрій. Основною темою твору є сподівання на кращий фінал.

Праця Лесі Українки “Contra spem spero” показує образ особистості, яка готова боротися за свою свободу, життя та щасливе майбутнє. Якщо на початку твору ми бачимо досить невпевнений характер героїні, то вже в кінці можна помітити особливу рішучість і наснагу до боротьби.

У творі міститься велика кількість антитез, тобто протиставлень понять та явищ. Такий літературний прийом був використаний для того, щоб повністю передати всі емоції героїні, її настрій та незламність. Також в поезії зіставляються два настрої, а саме песимістичний та оптимістичний. І закінчується все перемогою останнього.

Як зазначалося раніше, в поезії можна помітити велику кількість символів, які мають певний сенс. Наприклад, у ліриці згадується дві пори року — осінь та весна. Одна з них характеризує духовний занепад, а інша навпаки — початок розквіту, відродження. Під символом «крем’яної гори» мається на увазі тяжка доля, сповнена складнощів та випробувань. А «сльози гіркі» у творі допомагають нам відчути весь розпач героїні та символізують страждання та біль.

Тож, основним закликом твору є незламність. Леся Українка намагалася відтворити власну життєву позицію та показати, що не дивлячись на тяжку хворобу й всі нещастя, вона була готова рухатися вперед, боротися та робити все для майбутнього щасливого життя.