Леся Українка – Contra spem spero (Без надії сподіваюсь): Вірш

Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть – і настане
Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем’яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей –
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.

Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (11 оцінок, середнє: 4,64 із 5)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Леся Українка – Contra spem spero (Без надії сподіваюсь)":

Відгуки до поезії: 1

  1. Кароліна

    Гарна та пронизлива поезія. Кожного разу коли читаю цей вірш відчуваю надію, а також гіркий відчай, тому гадаю, що назва більше ніж влучна. Попри труднощі поетеса закликає насолоджуватися життям, цьому варто у неї повчитись.

Залишити відповідь

Читати вірш поета Леся Українка – Contra spem spero (Без надії сподіваюсь): найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.