Леся Українка – Contra spem spero (Без надії сподіваюсь): Вірш

Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть – і настане
Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем’яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей –
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.

Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (14 оцінок, середнє: 4,43 із 5)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Леся Українка – Contra spem spero (Без надії сподіваюсь)":

Відгуки до поезії: 2

  1. Кароліна

    Гарна та пронизлива поезія. Кожного разу коли читаю цей вірш відчуваю надію, а також гіркий відчай, тому гадаю, що назва більше ніж влучна. Попри труднощі поетеса закликає насолоджуватися життям, цьому варто у неї повчитись.

  2. Михайло

    що таке велике то, нащо було то таке писати велике як Говерла, шо зайнятися ти не було чим чи шо?

Залишити відповідь

Читати вірш поета Леся Українка – Contra spem spero (Без надії сподіваюсь): найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.