Дивилась я на тебе і в ту мить
нестямилась, як рука самохіть
для тебе почали вінок сплітати, –
була твоя краса, як ті гранати…
- Наступний вірш → Леся Українка – Порвалася нескінчена розмова
- Попередній вірш → Леся Українка – Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами