Леся Українка – Мріє, не зрадь: Вірш

Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила.
Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей.
А тепер я в тебе остатню надію вложила.

Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари
в серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть,
вже ж тепера мене не одіб’ють від тебе примари,
не зляка ні страждання, ні горе, ні смерть.

Я вже давно інших мрій відреклася для тебе.
Се ж я зрікаюсь не мрій, я зрікаюсь життя.
Вдарив час, я душею повстала сама проти себе,
і тепер вже немає мені вороття.

Тільки — життя за життя! Мріє, станься живою!
Слово, коли ти живе, статися тілом пора.
Хто моря переплив і спалив кораблі за собою,
той не вмре, не здобувши нового добра.

Мріє, колись ти літала орлом надо мною, —
дай мені крила свої, хочу їх мати сама,
хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю весною,
а як прийдеться згинуть за теє — дарма!

Аналіз вірша “Мріє, не зрадь” Лесі Українки

Твір написаний у 1905 році. Це період активних соціальних зрушень і зокрема у суспільстві проявляється таке явище, як фемінізм. Час, коли жінка представляє собою додаток до свого чоловіка, поступово виходить у минуле. І в творах Лесі Українки, яка на цей момент є зрілою особистістю, якій виповнилося 34 роки, жінка постає персоною зі своїми власними мріями й прагненнями.

Твір належить до філософської лірики і розкриває погляд авторки на призначення людини у цьому житті.

Головна ідея вірша – людина має право на мрію, яка вестиме її крізь життєві негоди. Вторинна ідея – рішучість винагороджується, треба мати сміливість йти за своєю мрією.

У вірші використані такі художні засоби:

• Повтори – «мріє, не зрадь!», «стільки», «мріє»;
• Протиставлення – «слово» протиставляється «тілу», тобто ідея протиставлена матерії, «дні»/«ночі»;
• Епітети – «жадібне», «нове», «безрадісні», «безсонні»;
• Персоніфікація – мрія представлена в образі співбесідниці, лірична героїня закликає її не зрадити, стати тілом, тобто закликає до дій як людину;
• Риторичні звернення – до мрії і до слова;
• Інверсія – «Я вже давно інших мрій відреклася для тебе»;
• Гіпербола – «сповнилось серце ущерть»;
• Метафора – «дай мені крила свої», «хочу дихать вогнем».

У творі використані такі символи:

• Крила – свобода, зліт над буденністю;
• Серце – найпотаємніше, що є у людській душі, символ любові, довіри, пристрасті;
• Примари – омана, щось, чого не існує, проте воно манить людину чи здається реальним;
• Море – життя, перешкоди, простір для вибору напрямку руху, випробування;
• Корабель – символ власне людини, проте в даному випадку корабель символізує зв᾿язок з попереднім життям, можливість повернутися, власне минуле;
• Орел – символ гордості, амбіцій, сили;
• Весна – символ юності, оновлення, кохання.

Образ ліричної героїні показаний безстрашним. Вона не боїться втрачати зв᾿язок з минулим заради майбутнього, не боїться смерті у погоні за мрією. А головне – вона готова терпіти будь-які страждання, злигодні та обмеження заради досягнення своєї мети.

Фактично лірична героїня показана у період психологічної кризи, коли вона змінює все життя. Вона відмовляється від одних мрій заради можливості реалізувати іншу мрію. Це дуже болісний процес – «Се я зрікаюсь не мрій – се я зрікаюсь життя!». Проте лірична героїня впевнена, що така рішучість буде винагороджена – «Хто моря переплив і спалив кораблі за собою, той не вмре, не здобувши нового добра».