Осінній плач, осінній спів
посеред літа золотого
непереможно забринів
із серця мого
Ох, то ж за те, що восени,
сумного, млистого поранку,
я раз невчасно завела
собі веснянку.
- Наступний вірш → Леся Українка – Напис в руїні
- Попередній вірш → Леся Українка – Як я люблю оці години праці
(Оцінок ще немає)