Як весняне сонечко,
усміхалась донечка.
В оченятах сяяли
щастя промінці.
Тішилася донечка,
що її долонечка,
крихітна долонечка,
в татовій руці.
Щебетала донечка
про жучка та сонечко.
З татком не боялася
навіть павука.
Бо у світі цілому
малюку несмілому
так спокійно й затишно
в тата на руках.
I радів за донечку
місяць у віконечку,
на краєчок ліжечка
стиха він присів.
Побажав маляточкам —
хлопчикам й дівчаточкам
мати добрих, лагідних
диво-татусів.
- Наступний вірш → Марія Пономаренко – Якщо говорити між нами
- Попередній вірш → Катерина Перелісна – Гарне слово
(Оцінок ще немає)