Як весняне сонечко
усміхалась донечка.
В оченятах сяяли
щастя промінці.
Тішилася донечка,
що її долонечка,
крихітна долонечка,
в татовій руці.
Щебетала донечка
про жучка та сонечко.
З татком не боялася
навіть павука.
Бо у світі цілому
малюку несмілому
так спокійно й затишно
в тата на руках.
І радів за донечку
місяць у віконечку,
на краєчок ліжечка
стиха він присів.
Побажав маляточкам –
хлопчикам й дівчаточкам –
мати добрих, лагідних
диво-татусів.
