Гей там у Вільхівці там Дівчина живе
Від неї мов од сонця проміння ясне б’є
Сміються карі очі мов зорі серед ночі
Від неї мов од сонця проміння ясне б’є
До тої Дівчиноньки Хорунжий заходив
І в карих оченятах спокій душі згубив
Чи в хаті чи у полі кляне нещасній долі
І в злості дві російські дивізії розбив
Аж раз у темну нічку як світ безжурно спав
Таємними стежками москаль на полк напав
Як лев наш Черник бився тай він вкінець зморився
Разом із товариством в неволеньку попав
Тепер він марширує в далекую Сибір
І очі все звертає до ясних ясних зір
А як на зорі гляне він Вільховець спом’яне
І дивиться так сумно в синіючу простір
