Запряжу я коні в шори,
Коні воронії,
Та й поїду доганяти
Літа молодії.З народної пісні
На все життя лишилась згадка:
У хаті – гості, чути сміх.
А я, білявеньке дівчатко,
Дивлюсь допитливо на них.
І раптом заспівали гості.
Все дужче пісня нароста
Про коней на кленовім мості,
Що здоганяють десь літа.
Співають гості… Коні скачуть,
Із-під копит злітає пил…
А мама тихо-тихо плачуть,
Зронивши голову на стіл.
І я, стривожена, маленька,
Води у склянці їм даю,
І невтямки, що плачуть ненька,
Згадавши молодість свою…
…Мої літа ідуть, минають…
Спиніться, коні вороні!
Бодай ніколи не співають
Цієї пісні при мені!
