З українського фольклору
Жив дідок побіля лісу,
Мав трьох кізочок дідок,
Випасав їх, напував їх,
Доглядав, немов діток.
Підупав дідок на силі –
Сімдесят уже йому.
– Кози любі, кози милі,
Пастушка я вам найму!
У квітневий ранній ранок
Пастушок прийшов у двір:
У руці – кленова дудка
І кашкетик набакир.
– Гайда, кізоньки, до лісу,
Звідти звернем на лужок!..–
Дід із бабою радіють:
Спритний хлопчик-пастушок!..
Упливає час-година,
Ось уже кінець весні…
Тільки в чому тут причина –
Худнуть кози день при дні!
Дід позбувся сну-спокою:
Шкода дідові тварин.
«А простежу я за хлопцем»,–
Так собі міркує він.
Кіз у ліс погнав хлопчина…
Дід – за ним тупцем-бігцем,
І спинився-затаївся
За калиновим кущем.
Літній ранок – тихий, гожий,
Сяє сонце з вишини.
На галявинах у лісі –
Сила цвіту й травини.
Тільки-но припали кози
До смачних зелених трав,
А хлопчак узяв сопілку
Та веселої заграв.
Що тут сталось! Збіглись кози
І – в таночок, як одна.
Чики-брики,
Чики-брики
Кожна хвацько витина!
«Ось чому похудли кізки! –
Аж змінився дід з лиця.–
Начувайся, пастушатко,–
Покуштуєш ремінця!»
А сопілка не вгаває,
А сопілка виграває!
То з дисканта,
То з баса
Грає дудочка-краса!
Грає весело, завзято
Не абищо, а гопак!
Ноги в діда – танцювати:
Ой, не встояти ніяк!
Дід підборами ударив:
– Грай, дударе, на дуду!
Чики-брики!
Чики-брики!
Лихо-горе забуду!
…Баба вдома жде дідуся,
Вже терпець урвався їй.
– Побіжу та подивлюся,
Що старий там робить мій.
А прибігла – остовпіла:
На сопілку гра хлопчак,
Дід із козами танцює
Скоком,
Боком,
Так і сяк!
– Посоромся! Що ти робиш? –
До дідка вона гука.
Та заграла дужче дудка,
І старенька мимоволі
Приєдналась до дідка:
Чики-брики!
Чики-брики! –
Коешуть землю черевики.
Грай, дударе, на дуду,
Лихо-горе забуду!..
Вже давно повечоріло,
Сіло сонечко за гай.
Дід гукає:
– Хлопче, годі!
Ми стомилися украй!
А хлопчак дудить завзято
Ірегочеться хлопчак:
– Я б спинився,
Тільки дудка
Не спиняється ніяк!
Я кажу їй перестати,
Та не слухає вона:
Ця ж бо дудка-самогудка
Не звичайна – ЧАРІВНА!..
Збила баба закаблуки,
Дід підошви геть зітер…
…Чула я: старі танцюють
Біля лісу
Ще й тепер.
Та не бачила, не знаю,–
Тож не вірте ви мені,
А підіть та подивіться,
А чи правда це,
Чи ні?
