З Ірини Волобуевої
І знов – весна. І знову дощ уперто
Плескочеться у квітах і траві…
Я вірю: наша молодість безсмертна,
Вона жива, допоки ми живі.
Бо юнь моя, безжурна і завзята,
Яку було на фотокартку знято
Серед лугів, із поглядом ясним,
Прихилену до хлопчика-солдата,
Жива і досі, поряд з ним – живим.
