За українською народною казкою
Розповіла цю казку баба дідові,
А дід переказав її сусідові,
Сусід – кумі, що стрілась на толоці,
Кума – дочці,
Дочка мала – сороці,
Сорока та –
Мандрівним деркачам,
Вони – мені,
А я вже, діти, вам…
Послухайте ж,
У чому річ:
У пана був
Синок-панич.
Біди і горя він не відав,
Смачненько снідав і обідав,
Лузав насіння та горішки
І не робив нічого й трішки:
Не жав,
Не сіяв,
Не косив,
Води з криниці не носив,-
Є кріпаки на те в паноти,
Щоб надриватися з роботи…
В свої, чималі вже, роки
Панич удався у казки:
З них він радів
І реготав,
Їх, як вареники,
Ковтав.
Та все наслухатись не міг
І повсякдень просив нових:
Хоч кожна казка – про своє,
Бо хоч казок багато є,
Та всі – як на один взірень:
Початок мають і кінець.
А він хотів таку велику,
Щоб слухати її довіку!
І ось панич гука отця:
– Знайдіть-но казку без кінця!
Хоч світ об’їдьте, а знайдіть!-
Панич ногами тупотить,
Кричить,
Ридає,
Впав на лаву…
І пан оголосив об’яву:
«Хто розповість моєму синові казку, котра ніколи б не закінчувалася, той дістане від мене таку нагороду:
Дві корівки-круторіжки,
Дві овечки-тонконіжки,
Дві телички,
Дві кобилки,
Дві гусочки-білокрилки!»
* * *
Щоранку,
Тільки займеться зоря,
Панич сидить, чекає казкаря,
Щоб казку розповів йому велику,
Яку не переслухаєш довіку!
Але панич намарно жде –
Ніхто із казкарів не йде:
Бо хоч казок багато є,
Хоч кожна казка – про своє,
Та всі – як на один взірець:
Початок мають і кінець…
..Жде панич,
З нудоти звівся.
Аж глядить –
Казкар з’явився!
Не дідок – хлопчина хвацький,
Тимофій – синок бідняцький.
Змалку він не їв досита,
В нього свита – наче сито;
У коморі – ні зернятка,
А худоби – лиш курчатка…
Зрадів Тимошеві панич,
Біжить панич йому навстріч:
– Сідай, Тимоше, починай!
Та не барись, часу не гай!
Тимко шапчину зняв стареньку:
– Скажу вам казочку одненьку.
Лиш пам’ятайте про угоду:
Як буде казка без кінця,
То я одержу в нагороду
Від пана – вашого отця:
Дві корівки-круторіжки,
Дві овечки-тонконіжки,
Дві телички,
Дві кобилки,
Дві гусочки-білокрилки!
Отож почнемо…
«За морями
Та за дрімучими лісами,
У замку,
На горі крутій,
Жив цар – великий багатій.
Було зерна в його коморі –
Немов піску того у морі!
Якби всі люди на землі –
Старі, дорослі та малі –
Взяли у руки рахівничку
Й лічить те зерно почали,-
Вони б ніколи, мій паничку,
Йому і ліку не дали!..
Щоб і зерниночку яку
Не дати дурно бідняку,
Цареві служки
В тій коморі
Тримали двері на замку.
Та у причілку, мій паничку,
Щілинка сталась невеличка:
Була щілиночка оця
У самий раз – для горобця.
Кортить горобчикам неситим
Поласувати царським житом,–
Вже хмара їх сюди летить,
Всі – до щілиночки за мить.
Всі цвірінчать, всі хочуть їсти,
Та всім їм разом
Не пролізти:
Була щілиночка оця
Лиш для одного горобця.
Пташки це діло зрозуміли,
І так, паничику, зробили:
Спочатку залетить один горобчик, вхопить зернятко – вилетить; залетить другий, вхопить зернятко – вилетить; залетить третій, вхопить зернятко – вилетить; залетить четвертий, вхопить зернятко – вилетить…
Паничик наставляє вуха:
«Що далі буде?» – аж тремтить.
І вже йому набридло слухать
Це «вилетить» і «залетить».
– Чого ти тягнеш півгодини? –
Перебива Тимка панич.–
Склювали горобці зернини?
– Ще не склювали, в тім-то й річ!
Я ж вам казав: зерна в коморі
Було, немов піску у морі!
Коли усе вони склюють,
Ми подамось у дальшу путь.
Кортить паничику та й годі
Кінця дізнатись цій пригоді,
Та він мовчить, терпляче жде.
А наш Тимко ізнов веде:
Залетить горобчик, вхопить зернятко – вилетить; за ним – залетить, вхопить зернятко – вилетить…
Так всенький день,
До вечорини,
І всеньку ніч, серед імли,
Птахи клювали ті зернини,
Та їх склювати не могли!..
Вже й сонце вдарило у рами,
А в хаті чується те ж саме:
…Залетить – вилетить; залетить – вилетить; залетить – вилетить…
Урвався паничу терпець:
– Тьфу! – скрикнув він.
– Коли ж кінець?
Уже немає сил моїх!
З утоми я валюся з ніг!
Мені набридла казка ця,–
Вона і справді без кінця!
…І казкар, хлопчина хвацький,
Тимофій – синок бідняцький,
В кого хліба – ні зернятка,
А худоби – лиш курчатка,-
Цей Тиміш
До себе в хлів
З двору панського повів:
Дві корівки-круторіжки,
Дві овечки-тонконіжки,
Дві телички,
Дві кобилки,
Дві гусочки-білокрилки.
От який кмітливий був хлопець Тимко!
