З литовського фольклору
Ідуть край річки
Два брати,
Аж чують мимохідь:
Веселий Зяблик у кущах
Висвистує «фіть-фіть!»
Спинились тихо парубки,
А птах: «Фіть-фіть, дзень-дзень!»
Говорить старший: – Це мені
Співає він пісень!
– Чому тобі, а не мені?
Та шо ти за один?
Я знаю Зяблика з весни,-
Мені співає він!
– Не сперечайся задарма:
Співає він мені,
Бо ти, мій братику, в піснях
Не тямиш ані-ні!
Ступив молодший уперед:
– Не тямлю я? А зась!
Це ти – нетяма! –
І брати
Один одного – лясь!
А Зяблик випурхнув з кущів,
Стривожено пита:
– Що тут за галас,
Що за крик,
І з чого бійка та?
Брати – до Зяблика мерщій,
Питають водночас:
– Скажи, оте своє «фіть-фіть»
Кому співав ти з нас?
– Мені, мабуть?
– Ні, не тобі.
– Мені?
– І не тобі.
Я рано встав,
Я настрій мав –
Співав я сам собі!
