Не говори із виглядом знавця,
Коли свою найпершу книжку видав:
«Збагнув я світ.
Збагнув людські серця,
Всі явища Землі і Неба звідав».
Ох, згодом ти відчуєш гіркоту
За мислі недоношені і куці,
Що в двадцять літ схопив їх на льоту,
А в п’ятдесят –
Схотів би геть позбуться!
- Наступний вірш → Лідія Компанієць – А є нові пілюлі
- Попередній вірш → Лідія Компанієць – Буває, поснуть і вгамуються трави
(Оцінок ще немає)