Осіння мряка, в’януча трава,
На вітрі листя облітає з клена…
Признатися, картина не нова,
Оспівана поетами й до мене.
Та мова не про осінь потече
І не про сум над облетілим садом.
…Рвучкий дзвінок!
І ще один!
І ще!
І входиш ти, пропахлий листопадом.
Біжу навстріч, як у сімнадцять літ!
За вікнами не мряка – яблунь цвіт!
За мить одну
Розквітла вся планета!
Про осінь лиш нагадує мені
Листочок у багряному вогні,
Що до твого приклеївся кашкета.
