Я по траві ходила,
Спідничку заросила.
Сварила мене мама,
Сварила-говорила:
— Ой, донечко-недбахо,
Яка ти незугарна:
Була ж ота спідничка
Новісінька та гарна!
Я мамі відказала:
— Уже ж весна настала:
Як тільки сонце блисне —
Моя спідничка висхне!
- Наступний вірш → Лідія Компанієць – Сестрички-невеличкі
- Попередній вірш → Лідія Компанієць – Галя
(Оцінок ще немає)