З українського фольклору
Старий, злинялий брилик
Насунувши на лоб,
Ловив у річці рибу
Іванко – панський хлоп.
– Рятуйте! Ой, рятуйте! –
Зненацька вчув Іван.
Аж бачить – потопає
Ясновельможний пан.
Іван швиденько в торбу
Укинув щупака,
Стрибнув у бистру річку
І – хутко до панка.
– Не репетуйте, пане,
Заждіть єдину мить:
Я тільки поміркую,
За що вас ухопить,
Бо ж ви, даруйте, пане,
Роздягнені украй.
– Хапай-но за чуприну!
За чуб, кажу, хапай!
– Е-е ні, цього не можна!
Що б ви були за пан,
Коли б вас за волосся
Схопив мужик Іван?
Це нас деруть за чуба
Підпанки та пани.
– Хапай! Я дозволяю!
Не гай часу! Тягни!
Тобі за все віддячу,
Лиш визволи з біди!
…І пана за чуприну
Потяг Іван з води…
Аж ось і берег близько –
Травичка, камінці…
Ступив панок на землю –
Лясь! – хлопця по щоці.
І знову – лясь! – по другій;
Аж збліднув з люті пан.
– Чого ж це ви б’єтеся?–
Питається Іван.–
Я ж витяг вас із річки,
Не кинув у біді!
– Шануй чуприну панську
На суші й на воді!
