Вже знаю, що кохання гасне,
Вже знаю, де Добро і Зло,
І вже тужу за тим Прекрасним,
Що мало буть – і не було.
Тверезо вже, без мелодрами,
Дивлюсь на пройдені роки.
[ вже пригадую ночами
Свої невдачі й помилки.
Було, признатись, їх чимало:
Я – все могла,
І – не змогла,
Свій кращий твір не написала,
Свого чуття не зберегла…
Ні, це – не розпачу години,
Не зойк, не сум, не самота.
Це – трудні роздуми людини,
Котра на осінь поверта…
