У вогні, у пеклі фронтовому
Дружба пов’язала нас вузлом…
Переможці – ми прийшли додому,
Сіли й бенкетуєм за столом.
Лиш один вуста не розтуляє,
Очі – долу, сам сп’янів уже.
А пекуча думка серце крає,
Що забрів на свято він чуже,
Що не нюхав пороху та криці,
Нищечком відсидівся в тилу.
– …Не чіпайте, хлопці,
Не дивіться!
Хай катає крихти по столу!
