Лідія Компанієць – Занесло на небо: Вірш

Занесло на небо
Хмарину важку,
І дощ-баламут
Бешкетує в садку:
Жбуряе на вишні .
Краплини-друзки,
Куйовдить ромашок
Легкі пелюстки,
І тупіт, і хлюпіт,
І гуркіт здійма…
Аж ось втихомирився,
Був – і нема.
Лиш в небі веселка –
Барвиста дуга –
За ним до землі
Дві руки простяга.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Лідія Компанієць – Занесло на небо":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Лідія Компанієць – Занесло на небо: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.