Пелюстками черешень
Стежки занесло-замело,
Невимовна краса
Цього білого, білого саду…
В день такий я не вірю
У підступність і зло,
В день такий я не вірю,
Не вірю у зраду!
В день такий неможливо
У горі затиснуть вуста.
йду і сонцю радію,
Втішаюсь весняним повітрям…
…Я отримала щойно від тебе листа,
Від якого хитнулась,
Як черешня.
Надломлена вітром…
- Наступний вірш → Лідія Компанієць – Прощай
- Попередній вірш → Лідія Компанієць – Тут біля тину розцвітають вишні
(Оцінок ще немає)