Лідія Яр – А я живий, матусенько, живий: Вірш

А я живий, матусенько, живий,
Хоч вже по нас
Безчесно так стріляють.
Для них вже свій народ – то вороги…
Якщо ж загину,
То за що – я знаю…

Я знаю, мамо, як тобі болить
Ота моя така нестримна вдача,
Але не плач!.. Хай наші вороги
Від немочі своєї гірко плачуть!..

А я живий, матусенько, живий,
Бо з нами правда!
Їм нас не здолати!
От тільки жаль,
Що наші вороги |
Цькують на нас
Мого По крові брата.

А я живий, матусенько, живий,
І не питай мене, чи я боюся…
Нехай бояться наші вороги,
А ти молись…
Я ж, матінко, борюся!..

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (2 оцінок, середнє: 5,00 із 5)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Лідія Яр – А я живий, матусенько, живий":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Лідія Яр – А я живий, матусенько, живий: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.