Вірші класиків > Ліна Костенко: Вірші > Ліна Костенко – Дощі випадають нечасто

Ліна Костенко – Дощі випадають нечасто: Вірш

Дощі випадають нечасто —
поникла трава, поникла…

Ти дуже схожий на щастя,
а я до щастя не звикла.

І знову мовчу наостанку,
дивлюсь, як проходиш мимо…

Так діти малих полустанків
проводять поїзд очима.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Ліна Костенко
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Ліна Костенко – Дощі випадають нечасто":

Читати схожі вірші:

  1. Ліна Костенко – Дощі
  2. Ліна Костенко – Дощі програють по городах гаму
  3. Ліна Костенко – Лист
  4. Ліна Костенко – Сміх
  5. Ліна Костенко – Скіфська баба
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Ліна Костенко – Дощі випадають нечасто: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.