Мене ізмалку люблять всі дерева,
і розуміє бузиновий Пан,
чому верба, від крапель кришталева,
мені сказала: “Здрастуй!” – крізь туман.
Чому ліси чекають мене знову,
на щит піднявши сонце і зорю.
Я їх люблю, я знаю їхню мову.
Я з ними теж мовчанням говорю.
- Наступний вірш → Сергій Губерначук – Золотко моє заснуло в люлі
- Попередній вірш → Олександр Будаш – Їж, сину, хліб і не кидай додолу
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші