Вибіг місяць з-за діброви,
погубив на вітрі брови,
заховав за спину руки,
ходить лисий, без перуки.
Смуток зорям невимовний:
ой, який тепер він повний!
А як був молодиком,
був худесеньким серпком.
- Наступний вірш → Ліна Костенко – Сунички
- Попередній вірш → Ліна Костенко – Горобець із білою бородою
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)