Ліна Костенко – І не дивуй, що я прийду зненацька: Вірш

…І не дивуй, що я прийду зненацька.
Мені ще ж побороти переляк.
На штурм Бастилій – просто. На Сенатську.
А от до тебе – я не знаю як.
Вже одпручалась гордістю і смутком,
одборонилась даллю, як щитом.
Як довго йшла до тебе, як нехутко,
і скільки ще і сумнівів, і втом!
Прийми мою понівечену душу,
збагни й пробач мій безнемірний острах.
Дай хоч на мить забути слово – «мушу»,
це перше слово з букваря дорослих.
Мені без тебе сумно серед людства.
Вже людству не до себе й не до нас.
А дика груша світиться як люстра.
І чутно гомін тополиних трас…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (2 оцінок, середнє: 5,00 із 5)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Ліна Костенко – І не дивуй, що я прийду зненацька":

Відгуки до поезії: 1

  1. Дарина

    Ліна Костенко вона дуже добра людина. Мені 8 років я вчуся в школі і читаю її твори. Я дуже багато прочитала її творів. Найбільше мені сподобався віршик Бузиновий цар. Я її обожнюю!

Залишити відповідь

Читати вірш поета Ліна Костенко – І не дивуй, що я прийду зненацька: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.