Осінній сад ще яблука глядить,
листочок-два гойдає на гілляках.
І цілу ніч щось тихо шарудить,
і чорні вікна стигнуть в переляках.
Між стовбурами пробігає тінь…
А у світанків очі променисті.
То білий кінь,
то білий-білий кінь
шукає літо у сухому листі.
- Наступний вірш → Ліна Костенко – Отак пройду крізь твій великий подив
- Попередній вірш → Ліна Костенко – Осінній день березами почавсь
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші