Після дощів смарагдова діброва,
на білій ріні річка говірка.
І смужка сонця тонко пурпурова
далекий обрій пензликом торка.
Лежить городів гарбузова Мекка.
У тихе небо струменіть тепло.
І над стареньким комином лелека
після дощу просушує крило.
- Наступний вірш → Ліна Костенко – Пишіть листи і надсилайте вчасно
- Попередній вірш → Ліна Костенко – Плем’я тода
(3 оцінок, середнє: 5,00 із 5)