Сосновий ліс перебирає струни.
Рокоче тиша на глухих басах.
Бринять берези. І блукають луни,
Людьми забуті звечора в лісах.
Це – сивий лірник. Він багато знає.
Його послухать сходяться віки.
Усе іде, але не все минає
над берегами вічної ріки.
Світає світ в терновому галуззі.
Кладуть вітри смичок на тятиву.
Десь голос мій шукає моїх друзів,
І чую – хтось кричить мені; ау!
І знову тиша. Лиш блукають луни.
Крізь день, крізь мить, крізь душу, крізь віки.
Сосновий ліс перебирає струни
Над берегами вічної ріки…
- Наступний вірш → Ліна Костенко – Іду в полях. Нікого і ніде…
- Попередній вірш → Ліна Костенко – Мене ізмалку люблять всі дерева
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші