Ліна Костенко – Спинюся я і довго буду слухать: Вірш

Спинюся я
і довго буду слухать,
як бродить серпень по землі моїй.
Ще над Дніпром клубочиться задуха,
і пахне степом сизий деревій.
Та верби похилилися додолу,
червоні ружі зблідли на виду,
бо вже погналось перекотиполе
за літом – по гарячому сліду.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (4 оцінок, середнє: 5,00 із 5)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Ліна Костенко – Спинюся я і довго буду слухать":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Ліна Костенко – Спинюся я і довго буду слухать: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.