Спини мене отямся і отям
така любов буває раз в ніколи
вона ж промчить над зламаним життям
за нею ж будуть бігти видноколи
вона ж порве нам спокій до струни
вона ж слова поспалює вустами
спини мене спини і схамени
ще поки можу думати востаннє
ще поки можу але вже не можу
настала черга й на мою зорю
чи біля тебе душу відморожу
чи біля тебе полум’ям згорю
- Наступний вірш → Ліна Костенко – Екзотика
- Попередній вірш → Леся Українка – Я не кохала? Ні, то ти забула
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші