Ліна Костенко – І жах, і кров, і смерть, і відчай: Вірш

“І жах, і кров, і смерть, і відчай,
І клекіт хижої орди,
Маленький сірий чоловічок
Накоїв чорної біди.

Це звір огидної породи,
Лох-Несс холодної Неви.
Куди ж ви дивитесь, народи?!
Сьогодні ми, а завтра – ви”.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (35 оцінок, середнє: 4,77 із 5)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Ліна Костенко – І жах, і кров, і смерть, і відчай":
Підписатися
Сповістити про
3 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі

не знає жалощі тварюка, вбива жінок, дітей як мух.
та щоб йому відсохли руки, щоб проклятий був навіть дух!

*маленьке продовження від мене(

дуже гарно

ciрий чоловiчок це россiя

Читати вірш поета Ліна Костенко – І жах, і кров, і смерть, і відчай: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.