Ліна Костенко – І жах, і кров, і смерть, і відчай: Вірш

“І жах, і кров, і смерть, і відчай,
І клекіт хижої орди,
Маленький сірий чоловічок
Накоїв чорної біди.

Це звір огидної породи,
Лох-Несс холодної Неви.
Куди ж ви дивитесь, народи?!
Сьогодні ми, а завтра – ви”.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (26 оцінок, середнє: 4,69 із 5)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Ліна Костенко – І жах, і кров, і смерть, і відчай":

Відгуки до поезії: 2

  1. Анонім

    не знає жалощі тварюка, вбива жінок, дітей як мух.
    та щоб йому відсохли руки, щоб проклятий був навіть дух!

    *маленьке продовження від мене(

  2. Анонім

    ciрий чоловiчок це россiя

Залишити відповідь

Читати вірш поета Ліна Костенко – І жах, і кров, і смерть, і відчай: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.