Любомир Яким – Ой, смереко: Вірш

На краю села хатина,
Загляда в вікно смерека,
В тій хатині є дівчина,
Та до неї так далеко!

Приспів:
Ой, смереко
Чарівна моя смереко,
Чарівна моя смереко,
Чом ростеш ти так далеко.

Вийди мила до потічка,
Бачити тебе я мушу,
Кароока чарівничко,
Ти запала мені в душу.

Приспів.

Кароока чарівничка,
У потічку воду брала,
Усміхнулася до мене,
Тихим голосом сказала:

Приспів.

Нічка гори знову вкрила
Полонину всю залила,
Кароока чарівничко,
Чим ти мене полонила.

Приспів.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Любомир Яким – Ой, смереко":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Любомир Яким – Ой, смереко: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.