Ой візьму я нитку білую,
Нею вишию по білому.
«Біллю» вишию коханому,
Аби був для мене парою.
Рівно ниточку я випряду,
Добре ниточку я вибілю
На морозі й на Ярилові,
На росиці, на світанковій,
Ще й на зорях і при місяці…
Наворожу на три місяці…
Ще й жлукті добре вибілю,
Бо так біло-чисто я люблю…
- Наступний вірш → Яна Яковенко – Мама своїй донечці
- Попередній вірш → Наталя Карпенко – Вишивала матінка
(Оцінок ще немає)