В густім ялиннику в ліску
На гілочках поміж сніжку
Вже шишкарі звили гніздечка,
Поклали в них свої яєчка.
Я їжу птахам: там носив
І от побачив диво з див.
Гніздечко те, мов тепла хата,
У нім з’явились пташенята.
— Ців-ців, ців-ців! — кричать собі
В сніги прозоро-голубі.
І не бояться навіть віхоли,
Батьки ж годують їх,
їм — ніколи…
- Наступний вірш → Любов Забашта – Зимове
- Попередній вірш → Любов Забашта – Сойчині комори
(Оцінок ще немає)