Ховає сойка скрізь горішки,
Ховає жолуді і шишки
В мале дупелечко в горісі,
Під корені дерев у лісі,
Під мох, під листячко опале
І всім кричить:
— Це я надбала! —
А як впаде на землю сніг —
Вона гризе собі горіх
Чи зерна з шишки вибиває
І зиму радісно вітає…
- Наступний вірш → Любов Забашта – Шишкарі
- Попередній вірш → Любов Забашта – Гостинці
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші