Любов Забашта – Зубри і олень: Вірш

Заблудилось в лісі оленятко
І не знає, де матуся й татко…
Ми його знайшли, нащцували,
Цілий день у нашій пущі ждали,
Щоб олені йшли до водопою,
Оленятко узяли з собою.

Підійшли до водопою зубри,
Оленятко ну між них стрибати!
Ми гадаєм, що ж то воно буде?
Заревла зубриха, ніби мати…
І помчало в дику пущу стадо,
Оленя із зубром йде, мов з татом,
А позаду — молода зубриха,
Оленятко береже від лиха.

Виріс олень з того оленяти,
І тепер із зубрами красивий,
Біга разом так, що не догнати,
Молодий, веселий і щасливий.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Любов Забашта – Зубри і олень":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Любов Забашта – Зубри і олень: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.