Вишиття барвисте мама чаклувала…
Квіти і пташини – давній оберіг.
Я була малою. Все нитки мотала…
Мама усміхалась: «В світі сто доріг…»
Вишию тобі я, донечко, сукенку,
Щоб дороги долю до добра вели.
Щоб ти пам’ятала завше рідну неньку,
Щоби дні, як квіти, в сонечку цвіли…
Вишию тобі я, донечко, сорочку,
Полотно біленьке, кольори ясні,
Мальви з полинами, маки і волошки,
І овес, і жито, трави запашні…
Вишию тобі я в рушниках калину,
Щоби цвіт любові у душі не згас.
Вишию тобі я пісню журавлину –
На роки квітучі і на добрий час.
В світі сто доріг є… Нене, золотенька,
Маки з колосками в серці зберегла!
Як рушник та доля, не завжди біленька…
Чорне між червоним… Все пережила.
В світі сто доріг є. Вишиваю сину
Квіти і пташини. Скарб минулих літ.
Щоби знали всюди – ми є з України,
З краю вишиванок. То наш оберіг.
(2 оцінок, середнє: 4,50 із 5)