Скресає крига повесні,
А квітень журавлиними ключами
Відкриває усміхнено-сонячні дні,
Де виднокіл зелений розіллється
Неокраїми полями…
І оживає сад душі,
Хоча ще здріє
Дивні сни в тумані.
- Наступний вірш → Лідія Козар – Весна
- Попередній вірш → Марія Познанська – Сипнула зима наостанку
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)