Втомлена, іду я спатки,
Сон стулив вже оченятки;
Добрий янголе, святий,
Тихий сон мені навій.
Коли я що зле зробила,
Наді мною білі крила
Ти, як завше, розпусти —
Все пробач і захисти!
- Наступний вірш → Людмила Старицька-Черняхівська – Українському народові
- Попередній вірш → Людмила Старицька-Черняхівська – Без свічок
(Оцінок ще немає)