Брови чорні, очи чорні
Любо подивиться!
Личко твоє, мов калина,
Чим же не влюбиться?
Ручки білі, стан тоненький
Голос соловіний,
Чом такої не любити —
Боже мій єдиний!
Як погляне, засьміється, —
Душа замірає.
Правду сказать, і в столицї
Кращої не має.
Брови чорні, очи карі,
Личко — як калина —
Та не знаю, чия буде,
То лиха година!
Як би Бог дав, щоб я з нею
Шлюбом обручився,
Під скло в рамки-б її вправив,
Сїв би тай дивився.
- Наступний вірш → Ой, роду наш красний
- Попередній вірш → Про шандаря
(1 оцінок, середнє: 1,00 із 5)