Хайку Мацуо Басьо — збірка мініатюр японського поета, що вважається основоположником класичного хайку. На цій сторінці зібрані найвідоміші твори майстра в перекладі українською: про природу, плин часу і мить, що зупинилась назавжди.
Мацуо Басьо (1644–1694) — японський поет епохи Едо, реформатор жанру хайку. Народився в провінції Іґа (нині префектура Міє) у родині самурая невисокого рангу. Змолоду захопився поезією, у 1672 році переїхав до Едо (Токіо), де здобув визнання як майстер хайку.
Басьо відмовився від міського життя і більшу частину зрілих років провів у мандрах по Японії — ці подорожі стали основою його найвідоміших творів і щоденників, зокрема «Вузькою дорогою вглиб країни». Поет сповідував принцип ваґі — співчутливого споглядання світу — і ввів у хайку поняття саббі (самотня краса) та сіорі (ніжна сум’ятність).
Помер у Осаці 1694 року під час чергової подорожі. Залишив після себе близько тисячі хайку, що й досі вважаються еталоном жанру в усьому світі.
Список найвідоміших хайку Мацуо Басьо:
Переклад І. Бондаренка
1
Невже заснула.
Душу солов’ю довіривши свою,
Верба плакуча?
2
Засохла гілка —
Крука притулок.
Осінній вечір.
3
Метелик також
Прилетів поїсти
Салату з квітів білих хризантем.
4
Старий ставок.
Пірнуло жабеня —
Вода сплеснула.
5
Під деревом
Вишнева заметіль
Мій суп і рибу цвітом засипає.
6
Осіння паморозь!
Рукою доторкнешся,
І на долоні сльози палахтять.
7
Сто краєвидів за коротку мить
У запалі
Намалювали хмари.
8
Камелією? Сливою?
Цікаво, чим у минулому
Був цей старий держак?
9
Хто за осіннім вітром мандрував,
Спав просто неба,
Той збагнути може мої пісні!
10
Горобчику, мій друже,
Не чіпай малого гедзика,
Що бавиться на квітці!
11
Вода замерзла,
Розколовши глечик.
І тріск раптовий розбудив мене.
12
Бананові деревця мотлошить
Осінній вітер.
Дощ в цебрі хлюпоче.
13
Як легко я живу на цьому світі!
Усе багатство —
Глечик з гарбуза.
14
Кружальцями
Чи на чотири частки
Цю першу диню різати мені?
15
Град несподіваний
Розлючено лупцює
Мій кипарисовий крислатий капелюх.
16
Чим пригоститися?
З харчів у моїй хатці —
Хіба що ці комарики малі.
17
Прокинься, друже!
Запали вогонь!
Я хочу диво показати — грудку снігу!
18
Осіння перша мряка!
Навіть мавпа,
Здається мріє про дощовичок.
19
Прощається весна!
Пташки голосять,
У риб — німотні сльози на очах.
20
Упав у бухту
Сиротливий крик —
Зозулі голос.
21
Жорстокість долі!
Воїна шолом
Став конику маленькому притулком.
22
Підмівши двір,
Збирався вийти з храму, —
Аж знову листя з білої верби!
23
Яке блаженство!
Снігу аромат
З Південної долини долинає.
24
Ну що, малята!
Утікаймо разом
Від градопаду буйного цього!
25
Мінливість долі!
Паростком бамбука
Стає колись людина врешті-решт.
26
Серпанок весняний.
Сливовий цвіт і місяць —
Завершений пейзаж!
27
Навіть ворона,
Що обридла всім.
Красунею здається сніжним ранком!
28
Біліють
Вимиті до блиску цибулини.
Осінній холод!
29
У ранішній росі.
Та ще й в грязюці,
Якою свіжою здається диня ця!
30
Що ближче осінь,
То тісніше в хатці
Зближаються і душі і серця.
31
Збирався на базар,
Та передумав.
На ясний місяць краще подивлюсь!
32
Аби опертися,
За колосок хапаюсь, —
Розлуки розпач!
33
За пасмом гір,
Неначе з хмари дощ, —
Засніжена вершина Фудзіями!
34
Дорога ця —
Така пуста, безлюдна!
Осінні сутінки.
* * *
Переклад М. Лукаша
1
На голій гілці
самотній ворон тихо старіє.
Осінній вечір.
2
Як шумить-гуде банан,
як у кадуб капа дощ,-
чую цілу ніч.
3
Холод, ніч, нудьга…
Чути плюскоти весла
десь од берега.
4. ВДАЧА
Оттакий я єсть:
глянь на росяні дзвонки —
то й сніданок весь.
5
Пущу коня вбрід —
полегесеньку впишусь
в літній краєвид.
6
На старім ставку
жаба в воду плюснула —
чули ви таку?
7
Гедзь на будяку:
ти стривай, не клюй його,
горобейчику!
8
Степу рівнява —
ніде оку зачепитись.
Жайворон співа.
9
Я заріс, як щіть.
А худий який, блідий!
Весняні дощі…
10
Видиться мені:
плаче з місяцем стара
в гірській глушині.
11
Вже й по маю — ах!
Птахи плачуть, а у риб
сльози на очах.
12
Трава-мурава…
Узялася сном-марою
слава бойова.
13
Тиша, мир і лад.
Десь там тоне межи скель
цвіркотня цикад.
14
Осінь із дощем…
Навіть мавпа лісова
вкрилась би плащем.
15. СТАРИЙ ВІДЛЮДНИК
Зсохнеться ось-ось,
як узимку на шнурку
димлений лосось.
16
Окуні морські
зуби щирять із полиць:
в лавці холодно…
17
Крук — немилий птах,
але як милує зір
в ранішніх снігах!
18
Рушу, й раптом — хить!
Ухоплюсь за колосок…
це розлуки мить.
19
Чистий водоспад…
3 ярих сосен глиця в воду
падає улад.
20
Побравши ціпки,
зійшлись діди сивочолі
усі на гробки.
21
Хризантеми пах…
У кумирнях з прадавен
темні лики Будд.
22
Довгий, довгий шлях —
і ніхто не йде навстріч,
лиш осіння ніч…
23
Чом так постáрів
я цеї осені?
Птиці, хмари.
24
Осінь-праосінь…
Як там живе сусіда?
Не знаю зовсім.
25
В мандрах я знеміг.
Полем паленим шуга
сон мій — чи юга?
26
Десять літ тут жив.
Едо! Я іду. Прощай!
Ти — мій рідний край.
27
Мавпа зойкне — співчуття…
А як плаче в непогідь
кинуте дитя?
28. ПАСМО ВОЛОССЯ ОД НЕБІЖЧИЦІ-МАМИ
Цілував би — жаль:
од моїх пекучих сліз
іней піде в тань…
29
Рік кінчивсь, а мандри ні:
далі в стоптаних сандалях,
в зношенім брилі…
30
Жаль на серце впав:
при дорозі рожі цвіт
кінь мій общипав…
31
Я, метеличок,
собі крильця обірву:
на, цвіти, мачок!
32
Мандрівник — і все:
це тепер моє ім’я.
Йде осінній дощ.
33
Берег високий.
Потішив мені душу
самотній сокіл.
34
Із далеких літ
скільки всього нагадав
цей вишневий цвіт!
35
Тяжка година!
До нічлігу ледь добрів —
цвіте гордина!
36
Квіття горове
шелевіє-шелестить…
Водоспад реве.
37
Зозулі рóзспів
в передсвітанні тоне.
Далекий острів.
38
Чужина чужа —
знов мандрую у світи…
Мжить осіння мжа.
39
В мандрах десь і вмру…
Вітер в душу наганя
холод і журу.
40
Кулюсь на коні:
тінь моя коцюрбиться
мовчки по землі.
41
Журавель знеміг,
на холодне поле впав…
Мандрівця нічліг.
42
Сакура стара —
невже справді зацвіла?
Спогад, ніби дим…
43
Ніч шляхи мела:
скільки снігу там зосталось
після помела!
44
Виходжу з Кінчý,
мов із мушлі той м’якун.
Осінь наскінчу.
45
Он рибалка-птах:
любо глянуть, як пірна,
але й сумно — ах!
46. ЧИСТОТА
Білий лотос-цвіт:
не цурається багна,
із якого зріс.
47
Червень на порі.
Хмари-тучі залягли
на Бурли-горі.
48
Стань, мандрівцю, глянь:
попід тином оно-но
сірики цвітуть!
49
Чи весна прийшла,
чи старий минувся рік?
Святоблива ніч.
