Наїживсь голений город,
Бородаті бори обсіли,
Із-за рогу ваґони, мов во̀рони,
В полохливі поля полетіли.
Бачу: лавою дні мої сунуть,
Наступають на темний бір,
За бором сховався вечір,
Крізь хащі визирає рубін.
З бором бореться вечір —
Криваві спалахують птиці
— То дні, мої діти, мій меч!
Ще іскра — і світ загориться.
