На вулиці шукаю сутінь,
Люблю імли ліричну вечорінь,
Тікаю з натовпу сумний і нерішучий,
Доки загасне день — і стане тінь.
Тоді з крамниць зростає корабель,
На стовбурах напружуються реї,
Угору парус рветься як орел,
На кубрику сияє лампа деві.
І, як матрос, ненавиджу туман
І смілим оком добачаю в гендлю
Фарватер, що старий накреслив капітан
І що удень скидався на леґенду.
